Інформація від ГУ ДПС у Запорізькій області
Який граничний термін сплати єдиного внеску за себе платниками єдиного податку?
Відповідно до абзацу третього частини восьмої ст. 9 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» платники єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (ЄВ), зазначені у п. 4 частини першої ст. 4 Закону № 2464, зокрема, ФОП - платники ЄП зобов’язані сплачувати ЄВ, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується ЄВ (абзац третій частини восьмої ст. 9 Закону № 2464).
Згідно з п. 6 розд. ІV Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449, у разі якщо останній день строків сплати ЄВ припадає на вихідний, святковий або неробочий день, останнім днем таких строків сплати ЄВ вважається перший робочий день, що настає за вихідним, святковим або неробочим днем.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Таким чином, граничний термін сплати ЄВ за себе ФОП - платниками ЄП – 19 число місяця, що настає за кварталом, за який сплачується ЄВ.
У разі якщо останній день строків сплати ЄВ припадає на вихідний, святковий або неробочий день, останнім днем таких строків сплати ЄВ вважається перший робочий день, що настає за вихідним, святковим або неробочим днем.
Чи може платник єдиного податку другої групи (ресторанне господарство) обслуговувати підприємців на загальній системі оподаткування?
Згідно з п.п. 2 п. 291.4 ст. 291 Податкового кодексу України до платників єдиного податку, які відносяться до другої групи, належать фізичні особи – підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв:
не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб;
обсяг доходу не перевищує 834 розміри мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня податкового (звітного) року.
Абзацом третім п. 1.3 Правил роботи закладів (підприємств) ресторанного господарства, затверджених наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 24.07.2002 № 219, визначено, що заклад ресторанного господарства – організаційно-структурна одиниця у сфері ресторанного господарства, яка здійснює виробничо-торговельну діяльність: виробляє і (або) доготовляє, продає і організовує споживання продукції власного виробництва і закупних товарів, може організовувати дозвілля споживачів.
Розрахунки за продукцію й надані послуги в закладах (підприємствах) ресторанного господарства здійснюються за готівку та/або в безготівковій формі (платіжні картки, платіжні чеки тощо) із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій (електронний контрольно-касовий апарат, електронний контрольно-касовий реєстратор, комп’ютерно-касова система тощо) або зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок (п. 3.2 Правил).
Враховуючи вищенаведене, фізична особа – підприємець – платник єдиного податку другої групи, що здійснює діяльність у сфері ресторанного господарства, має право приймати замовлення від суб’єктів господарювання (юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців), які перебувають на загальній системі оподаткування, на обслуговування свят, банкетів, інших спеціальних замовлень, оскільки платник єдиного податку під час обслуговування таких замовлень здійснює продаж і організацію споживання продукції власного виробництва і закупних товарів.
При реєстрації РРО отримано квитанцію з помилкою «Сфера застосування не відповідає сфері застосування РРО»? Які дії платника?
Згідно з п. 2 глави 2 розд. ІІ Порядку реєстрації та застосування реєстраторів розрахункових операцій, що застосовуються для реєстрації розрахункових операцій за товари (послуги), затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.06.2016 № 547, реєстрації в контролюючому органі підлягають реєстратори розрахункових операцій, модифікації яких включені до Державного реєстру РРО, з урахуванням сфер їх застосування та за умови, що строк служби, установлений у технічній документації на РРО, не вичерпався, а також з урахуванням строків первинної реєстрації, установлених Реєстром РРО.
Для реєстрації РРО суб’єкт господарювання або представник суб’єкта господарювання подає до контролюючого органу заяву про реєстрацію реєстраторів розрахункових операцій за формою № 1-РРО, наведену у додатку 1 до Порядку № 547, з ідентифікатором форми J/F1311403.
Усі розділи реєстраційної заяви за ф. № 1-РРО підлягають обов’язковому заповненню.
Згідно з формою реєстраційної заяви за ф. № 1-РРО у розд. 5 «Сфера застосування відповідно до Державного реєстру РРО» зазначаються дані щодо коду сфери застосування РРО згідно з чинною редакцією Реєстру РРО.
Контролюючий орган відмовляє в реєстрації РРО протягом двох робочих днів після отримання реєстраційної заяви за ф. № 1-РРО, якщо, зокрема, РРО не відповідає сфері застосування, зазначеній в реєстраційній заяві за ф. № 1-РРО.
Якщо суб’єкт господарювання, який при реєстрації нової моделі РРО, що внесений до реєстру екземплярів РРО, але не введений в експлуатацію, отримав квитанцію з помилкою «Сфера застосування не відповідає сфері застосування РРО та/або РРО не внесений до реєстру екземплярів РРО», то він повинен повторно подати реєстраційну заяву за ф. № 1-РРО, у якій вказати (обрати) ту сферу застосування для РРО, яка має повністю відповідати сфері, зазначеній в Реєстрі РРО.
Хто є відповідальним за справляння туристичного збору?
Перелік податкових агентів визначений п.п. 268.5.2 п. 268.5 ст. 268 розд. ХІІ Податкового кодексу України.
Так, згідно з рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об’єднаної територіальної громади, що створена згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, справляння збору може здійснюватися такими податковими агентами:
а) юридичними особами, філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами юридичних осіб згідно з п.п. 268.7.2 п. 268.7 ст. 268 ПКУ, фізичними особами – підприємцями, які надають послуги з тимчасового розміщення осіб у місцях проживання (ночівлі), визначених п.п. 268.5.1 п. 268.5 ст. 268 ПКУ;
б) квартирно-посередницькими організаціями, які направляють неорганізованих осіб з метою їх тимчасового розміщення у місцях проживання (ночівлі), визначених п.п. «б» п.п. 268.5.1 п. 268.5 ст. 268 ПКУ, що належать фізичним особам на праві власності або на праві користування за договором найму;
в) юридичними особами, які уповноважуються сільською, селищною, міською радою або радою об’єднаної територіальної громади, що створена згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, справляти збір на умовах договору, укладеного з відповідною радою.
Перелік податкових агентів та інформація про них розміщуються та оприлюднюються на офіційному вебсайті сільської, селищної, міської ради або ради об’єднаної територіальної громади, що створена згідно із законом та перспективним планом формування територій громад.
Як в обліку з ПДВ відображається вартість тари, зазначеної в податковій накладній як зворотна?
Відповідно до п. 189.2 ст. 189 Податкового кодексу України вартість тари, що згідно з умовами договору (контракту) визначена як зворотна (заставна), до бази оподаткування не включається. У разі якщо у строк більше ніж 12 календарних місяців з моменту надходження зворотної тари вона не повертається відправнику, вартість такої тари включається до бази оподаткування отримувача.
При цьому згідно з п. 16 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 № 1307 до розділу А податкової накладної вносяться дані щодо зворотної (заставної) тари. Вартість тари визначається у договорі (контракті) як зворотна (заставна) і не включається до бази оподаткування, а зазначається в графі XII як загальна сума коштів, що підлягають сплаті.
Таким чином, у разі якщо з будь-яких причин у строк більше ніж 12 календарних місяців з моменту надходження зворотної тари вона не повертається відправнику, то вартість такої тари включається до бази оподаткування отримувача.
Тобто отримувач тари у звітному періоді, в якому закінчується дванадцятий календарний місяць з моменту надходження такої зворотної тари, повинен визначити податкові зобов’язання з ПДВ виходячи з вартості зворотної тари; скласти та зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну, яку залишає в себе.
У постачальника податкові зобов’язання з ПДВ у випадку неповернення зворотної тари не виникають.
Протягом якого періоду можна подати уточнюючу податкову декларацію з плати за землю?
Відповідно до п.п. 10.1.1 п. 10.1 ст. 10 та п.п. 265.1.3 п. 265.1 ст. 265 Податкового кодексу України плата за землю у складі податку на майно належить до місцевих податків.
Плата за землю – це обов’язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (п.п. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 ПКУ).
Пунктом 286.2 ст. 286 ПКУ визначено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму плати за землю щороку станом на 01 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають до відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов’язку подання щомісячних декларацій.
Платник плати за землю має право подавати щомісяця звітну податкову декларацію, що звільняє його від обов’язку подання податкової декларації не пізніше 20 лютого поточного року, протягом 20 календарних днів місяця, що настає за звітним (п. 286.3 ст. 286 ПКУ).
Податкове зобов’язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця (п. 287.3 ст. 287 ПКУ).
Згідно з абзацом четвертим п. 102.1 ст. 102 ПКУ з місцевих податків та/або зборів, за якими передбачено подання річної податкової декларації, контролюючий орган, крім випадків, визначених п. 102.2 ст. 102 ПКУ, має право за результатами перевірки самостійно визначити суму грошових зобов’язань, у разі виявлення ним за результатами перевірки заниження суми визначеного платником податків податкового зобов’язання з цих податків, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку сплати цих податків, визначених відповідними розділами ПКУ.
Враховуючи зазначене, юридична особа має право подати уточнюючу податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата) протягом 1095 днів, що настають за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов’язання з плати за землю (земельного податку або орендної плати), визначеного у податковій декларації, що уточнюється.
Чи має право підприємець–платник єдиного податку першої групи надавати послуги манікюру, педикюру, візажу?
Підпунктом 1 п. 291.4 ст. 291 Податкового кодексу України визначено, що до платників єдиного податку, які відносяться до першої групи, належать фізичні особи – підприємці, які не використовують працю найманих осіб, здійснюють виключно роздрібний продаж товарів з торговельних місць на ринках та/або провадять господарську діяльність з надання побутових послуг населенню і обсяг доходу яких протягом календарного року не перевищує 167 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня податкового (звітного) року.
Перелік видів послуг, які відносяться до побутових послуг населенню та надаються платниками єдиного податку першої та другої груп, визначено п. 291.7 ст. 291 ПКУ, який включає вид діяльності «послуги перукарень».
При цьому згідно з п.п. 5 п. 298.3 ст. 298 ПКУ у заяві про застосування спрощеної системи оподаткування зазначаються обрані суб’єктом господарювання види господарської діяльності згідно з Класифікатором видів економічної діяльності ДК 009:2010.
КВЕД ДК 009:2010 затверджена наказом Держспоживстандарту України від 11.10.2010 № 457. Абзацом другим п. 1 Наказу № 457 визначено, що основне призначення Класифікації видів економічної діяльності – визначати та кодувати основні та другорядні види економічної діяльності юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців.
Відповідно до КВЕД ДК 009:2010 послуги перукарень відносяться до класу 96.02 «Надання послуг перукарнями та салонами краси».
Згідно з наказом Державного комітету статистики України від 23.12.2011 № 396 «Про затвердження Методологічних основ та пояснень до позицій Класифікації видів економічної діяльності» клас 96.02 «Надання послуг перукарнями та салонами краси» КВЕД ДК 009:2010 включає миття волосся, підрівнювання та підстригання, укладання, фарбування, тонування, завивання, розпрямлення волосся та подібні види послуг, що їх надають для чоловіків та жінок, а також гоління та підрівнювання бороди, масаж обличчя, манікюр і педикюр, макіяж тощо.
Отже, фізична особа – підприємець – платник єдиного податку першої групи, яка здійснює діяльність, з надання перукарських послуг, що належить до класу 96.02 «Надання послуг перукарнями та салонами краси», також має право надавати послуги манікюру, педикюру, візажу, косметології та масажу обличчя без використання праці найманих осіб.
Податковий номер платника податку і документи, в яких він зазначається
Відповідно до п. 2.1 розд. II Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 № 1588 облік платників податків у контролюючих органах ведеться за податковими номерами.
Пунктом 2.2 розд. II Порядку № 1588 визначено, що податковим номером платника податків є:
1) код за Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України для платників податків, які включаються до такого реєстру (юридичні особи та відокремлені підрозділи юридичних осіб – резидентів та нерезидентів);
2) реєстраційний номер облікової картки платника податків – фізичної особи, крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовились від прийняття реєстраційного номера та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті про право здійснювати будь-які платежі за серією (за наявності) та номером паспорта;
3) реєстраційний (обліковий) номер платника податків, який присвоюється контролюючими органами за структурою, встановленою у п. 2.3 розд. ІІ Порядку № 1588, платникам податків, визначеним у п. 2.4 розд. ІІ Порядку № 1588.
Згідно з п. 2.3 розд. II Порядку № 1588 структура реєстраційного (облікового) номера платника податків, який присвоюється контролюючим органом:
XX000000К, де:
XX – приймає значення 77 – для платників податків – резидентів, 88 – для платників податків – нерезидентів;
000000 – порядковий номер;
К – контрольний розряд, який формується за алгоритмом, визначеним центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику.
Пунктом 2.4 розд. ІІ Порядку № 1588 визначено, що реєстраційний (обліковий) номер платника податків надається контролюючими органами:
1) уповноваженим особам договорів про спільну діяльність на території України без створення юридичної особи при взятті на облік договору згідно з Порядком № 1588;
2) управителям майна при взятті на облік договорів управління майном згідно з Порядком № 1588;
3) інвесторам (операторам) за угодами про розподіл продукції;
4) виконавцям (юридичним особам – нерезидентам) проектів (програм) міжнародної технічної допомоги та представництвам донорських установ в Україні;
5) іноземним дипломатичним представництвам та консульським установам, представництвам міжнародних організацій в Україні у разі взяття їх на облік згідно з п. 4.9 розд. IV Порядку № 1588 або як платників єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування;
6) іноземним компаніям, організаціям, утвореним відповідно до законодавства інших держав, у разі взяття їх на облік згідно з п. 3.4 розд. III та/або розд. V Порядку № 1588.
Податковий номер платника податків зазначається у всіх свідоцтвах, довідках, в інших документах або повідомленнях, що видаються платнику податків, у всіх податкових деклараціях (розрахунках, звітах), платіжних документах щодо податків і зборів, у фінансових документах, а також в інших випадках, передбачених законодавством (п. 2.5 розд. ІІ Порядку № 1588).
Податковий номер платника податків не змінюється протягом усього періоду перебування на обліку в контролюючих органах такого платника податків, за винятком випадків зміни коду за ЄДРПОУ або реєстраційного номера (п. 2.6 розд. ІІ Порядку № 1588).
Згідно з п. 2.7 розд. ІІ Порядку № 1588 уповноваженій особі за декількома договорами про спільну діяльність, управителю майна за декількома договорами управління майном чи інвестору (оператору) за декількома угодами про розподіл продукції податковий номер видається на кожний із зазначених договорів (угод) при взятті їх на облік згідно з Порядком № 1588.
Податковий номер, наданий уповноваженій особі, управителю майна чи інвестору (оператору), не змінюється протягом усього періоду перебування на обліку в контролюючих органах відповідного договору чи угоди, у тому числі в разі:
призначення іншої особи – учасника договору чи угоди уповноваженою особою чи інвестором (оператором), якщо наслідками таких змін не є припинення договору або угоди;
зміни місцезнаходження уповноваженої особи, управителя майна чи інвестора (оператора);
зміни контролюючого органу, у якому уповноважена особа, управитель майна чи інвестор (оператор) перебуває на обліку.
Після зняття з обліку платника податків податковий номер, який надавався контролюючим органом, закривається та надалі не використовується (п. 2.8 розд. ІІ Порядку № 1588).
Чи може громадянин, який не має КЕП, отримати в податковому органі інформацію щодо стану розрахунків за податками?
Абзацами першим – другим п. 1 підрозд. 1 розд. ІІ Порядку ведення податковими органами оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 12.01.2021 № 5 визначенео, що з метою обліку нарахованих і сплачених, повернутих та відшкодованих сум платежів територіальними органами ДПС відкриваються інтегровані картки платника (ІКП) за кожним платником та кожним видом платежу, які мають сплачуватися такими платниками на рахунки, відкриті в розрізі адміністративно-територіальних одиниць.
ІКП містить інформацію про облікові операції та облікові показники, які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та фондами загальнообов’язкового державного соціального і пенсійного страхування за відповідним видом платежу та відповідною адміністративно-територіальною одиницею.
Відповідно до п. 2 підрозд. 1 розд. ІІ Порядку № 5 ІКП відкривається, зокрема:
за місцем проживання осіб (фізичних осіб, фізичних осіб - підприємців, самозайнятих осіб) (основне місце обліку);
за місцем розташування (реєстрації) їх підрозділів, рухомого та нерухомого майна, об’єктів оподаткування або об’єктів, які пов’язані з оподаткуванням, або через які проводиться діяльність (неосновне місце обліку).
Згідно зі ст. 1 Закону України від 02 жовтня 1996 року № 393/96-ВР «Про звернення громадян» громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, зокрема із заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних та особистих прав і законних інтересів.
При цьому звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, – невідкладно, але не пізніше п’ятнадцяти днів від дня їх отримання (ст. 20 Закону № 393).
Отже, фізична особа – громадянин, яка не має кваліфікованого електронного підпису, для отримання інформації щодо стану розрахунків за податками та зборами має звернутися з письмовою заявою до органу ДПС за місцем своєї реєстрації.
Орган ДПС за письмовою заявою фізичної особи – громадянина надає письмовий документ щодо стану розрахунків цього платника за податками, зборами у довільній формі.
Такий письмовий документ видається не пізніше п’ятнадцяти робочих днів з дня отримання заяви, в якій фізичною особою – громадянином зазначено платежі і період щодо яких здійснюється звірка стану розрахунків з бюджетами.
Як на сайті податкової служби знайти рішення органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків?
Відповідно до п. 12.4 ст. 12 Податкового кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад та рад об’єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, щодо податків та зборів, зокрема, належать:
встановлення ставок місцевих податків та зборів в межах ставок, визначених ПКУ;
прийняття рішення про встановлення місцевих податків та зборів, зміну розміру їх ставок, об’єкта оподаткування, порядку справляння чи надання податкових пільг, яке тягне за собою зміну податкових зобов’язань платників податків та яке набирає чинності з початку бюджетного періоду.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, не пізніше 25 вересня поточного року оприлюднює на своєму офіційному веб-сайті зведену інформацію про розмір та дату встановлення на відповідних територіях ставок місцевих податків та/або зборів, а також про встановлені на відповідних територіях податкові пільги (абзац дев’ятий п.п. 12.3.3 п. 12.3 ст. 12 ПКУ).
Зазначена інформація (у розрізі областей) розміщена на офіційному вебпорталі ДПС за посиланням: Головна/Законодавство/Податки, збори, платежі/Ставки місцевих податків та зборів. Також на офіційному вебпорталі ДПС розміщено рубрику «Рішення місцевих рад».
Поряд з цим, платники податків для уточнення інформації щодо прийнятих відповідними органами місцевого самоврядування рішень можуть звертатися до місцевої ради, на території якої знаходяться об’єкти оподаткування.
ГУ ДПС у Запорізькій області
